Факт №2. Майже усі знають, що білого голуба називають голубом миру. І, користуючись Фактом №1, слід додати, що даний птах зазвичай відноситься до категорії осілих й дуже залежить від людей. Після Другої світової війни такі люди сформували у 1949 році Всесвітній конгрес прихильників миру, а відомий геній-митець XX cтоліття по імені Пабло Пікассо зобразив їх емблему у вигляді саме того білого голуба з оливковою гілку у дзьобі. Мало хто знає, що витоки цього виразу беруть свій початок ще від оповідей з Біблії про голуба, що приніс гілку Ною на ковчег. Цінність усвідомлення суходолу та можливості виживання уособили в очах біблійної персоналії цю пташку у вигляді святого духу, що означає прощення богом людей. В житті, якщо Бог дає шанс — отже ви під його крилом, або, принаймні, так здається. Й у кого в руках цей білий голуб — той і переможець. За тими й сам Бог. За тими й правда. Після Другої світової люди почухали потилиці й задумалися, чи не можуть його тримати в руках одночасно багато країн й аби переможців було декілька. Чи взагалі таке можливо? Чи врешті решт птах має бути розірваний на клаптики. Знову? Знову клеїти крила.
Факт №3. Переможний, металевий, військово-транспортний птах Лі-2 доставив у Москву акт про капітуляцію нацистської Німеччини 9 травня 1945 року й відтоді цей день почали святкувати, як перемогу Союзу Радянських Соціалістичних Республік та її союзників над нацистською Німеччиною. Зазвичай перемогою називають щось світле, правильне, ніби боротьбу добра зі злом, хвороби всередині здорового організму, де очевидець виступає, як носій знання про моральні засади, що розуміє яким саме має виглядати добро і з чим його їсти. Але, так вже повелося, коли виживають одні — гинуть інші. Й найбільшою важкістю завжди було не верховенство якоїсь однієї ідеології, а об’єднання усіх в одну суцільну.
У наш час історики вже почали сприймати Другу світову, як сутичку двох дияволів — тоталітарного СРСР проти нацистської Німеччини, в якій не було переможців, а були лише понівечині люди, що стали свідками та виконавцями можливостей ідеологічної пропаганди. Але тоді реальність сприймалася та висвітлювалася для обох сторін геть інакше.
Якщо ти птах — літай. Живи. Та мрій.
Коли черв’як — твоя земля, багно та гній.
Факт №4. Узіель Галь, він же «Узі», після приходу до влади нацистів в 1933 році, користуючись особливістю кочових птахів, переїхав зі своєї рідної Німеччини до Великої Британії, а звідти в період Британського мандату, про який поговорімо трохи пізніше, в 36-му, напевно уже відчувши смак до польотів та користуючись вміннями перелітних птахів, переїхав до Палестини. Він уже не став носити дане батьком Еріхом Ґлассом ім’я Ґоттард. На заміну йому прийшло нове, коротке, але напрочуд відоме.
Факт №5. Наш герой по імені Узі, навряд мав час святкувати 9 травня, як перемогу над нацизмом, так само, як його не переймав день підписання 10 травня 1906 року Міжнародного Договору про охорону птахів, що знаменував людську любов та турботу щодо пернатих та був підставою рівно через сотню років для започаткування святкування Всесвітнього дня мігруючих птахів у другу суботу та неділю травня. Біжіть черв’яки чи то повзіть та не оглядайтеся, бо ви в угоду не входили.
Для нього на порозі вже стояла й з нетерпінням очікувала озброєна до зубів Війна на чорному коні, за засади незалежності та демократії багатостраждальної єврейської держави. Держави, якій судилося набути юридичної сили та визнання на тодішній міжнародній арені.
Молодий офіцер Узіель почав розробляти свій майбутній пістолет-кулемет у 1948 році, коли його новий життєвий притулок, в якому тільки-тільки було проголошено незалежність, атакували одночасно ледь не усі арабські сусіди: Єгипет, Сирія, Ливан та Трансіорданія. Уже наступного року влітку його послали в піхотну офіцерську школу й будучи лейтенантом юний Узіель послав тоді ще підполковнику Меїру Зоару лист з описом діючої моделі пістолета-кулемета. Узіель та Меїр грали в цій грі за одну команду: Хагану, вона ж Га-Агана, що з івриту означає «оборона». Це була єврейська партизанська військова організація, яка була створена для захисту єврейських поселень від арабських нападів на тій частині території Палестини, на яку розповсюджувалася дія Британського мандату, а мова йде про Йорданію і сектор Газа.
Британський мандат, про який уже згадувалося двічі, був документом створеним після Першої світової війни одним із голубів миру людської історії — Лігою Націй. Це була міжнародна організація, що мала займатися переговорами та досягненням миру із забезпеченням безпеки між державами. Ініціатором її створення був 28-й президент Сполучених Штатів Америки Вудро Вільсон. Згідно рішення мирної конференції 1919 року, яка відбулася в Парижі, Палестина з переліком належних їй територій перейшла під управління Великої Британії, як підмандатна територія Ліги Націй. Британія, однією рукою даючи зброю для оборони партизанам Хагани, й іншою намагаючись її забрати — стикнулися не з послабленням конфлікту між євреями та арабами, а лише в його розгортанні та набутті невимовних темпів. Ліга націй припинила своє існування в 1946-му, передавши естафету, на той час нещодавно створеній, Організації Об’єднаних Націй. У 1947 році уряд Британії, не спроможний осилити масштабність людської ненависті багатовікового протистояння, почав відмовлятися від мандату на Палестину. Генеральною асамблеєю ООН 29 листопада того ж року було ухвалено резолюцію №181, в якій йшлося про розділ Палестини на єврейську та арабську держави з наданням особливого статусу району Єрусалима.
Як писав їх Бог про самого себе в Старому Заповіті в Книзі пророка Ісаї: «він буде освяченням та каменем спотикання, і скелею спокуси для обох Ізраїлевих домів». Пророк, що це написав, визначив на тисячоліття людське насилля щодо вирішення питання хто крутіший: Ісус або Аллах, скрижалі Мойсея чи Мухаммеда. Усі прихильники монотеїстичних релігій люблять говорити, що Бог один, з натяком, що хай там як, мусульманин ти чи юдей, все одно зрештою хтось в чомусь правий. Іронічним кроком в подібній тактиці був закид євреям, щодо того, що вони зрадили свого ж пророка Муса — так в Корані називали Мойсея. Ніби євреї спотворили його вчення та вилучили зі своїх книг пророцтво про прихід Мухаммеда. Подібні оповіді були паливом для розгортання в людей почуття праведної справедливості — убивати усіх невірних. А Єрусалим став місцем зустрічі для усіх охочих.
Підполковник не дарма носив окуляри та ступінь доктора наук: лист він розглянув позитивно й це дало поштовх для початку. Після конкурсу та військових випробувань проект Узіеля переміг й шалена зброя з пафосною перевитратою набоїв була прийнята на озброєння Ізраїлю. В 1953 році почалося масове виробництво. Не відомо чи він не хотів аби зброю називали його іменем через те, що цей засіб та події пов’язані з ним будуть супроводжуватися навколо смерті та горя, чи то він бачив у своїх страшних снах, як з «Узі» в обох руках стрілятимуть американські обкурені гангстери, які не поділили пакет борошна або як діти, керуватимуть черв’яками в комп’ютерних іграх, та жадатимуть максимальної шкоди ще змалечку.
Факт №6. Інвазія — страшне слово, що означає процес розселення диких рослин та тварин на нові території. Виселення або інвазії можуть бути пов’язані з осушенням боліт, пожежами та вирубкою лісів. Іноді вона буває штучно створеною. Як би там не було, люди, що приходять зі своєю бідою до інших людей, які мають в той же час більш безтурботне життя — не завжди бажані гості. Так і в тваринному світі. Нам і самим їсти нічого — а тут ще Ви!
Інтродукція — ще страшніше слово, що означає навмисне переселення видів у регіони, де вони ніколи раніше не мешкали.
І сказав Янгол: яке ім’я твоє? Він сказав: Яків. І сказав Янгол: відтепер ім’я тобі буде не Яків, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш». Книга Буття 32:28
Ще з біблійних часів єврейський народ поділився на дванадцять племен Ізраїля, які зазвичай називають, як коліна або покоління, кожне належало одному із синів праотця Якова. Вони поділили між собою територію, яка була названа згодом Ізраїльським царством.
Ізраїльським царством впродовж 120 років правили три царя, кожен по 40 років: Саул, Давид і Соломон. Вони були потомками Юди, четвертого сина Якова, йменованого самим Господом — Ізраїлем. Після смерті Соломона, визнаного найрозумнішим, царство розподілилося: десять племен роду Ізраїля створили Північне Царство зі столицею в Самарії, два племена імені Юди та Веніямина створили Південне Царство, яке почали називати Юдея, з столицею в Єрусалимі.
Другий цар Нововавилонського царства Навуходоносор II в 605 році до н. е. керував вторгненням в Заріччя. Це були землі за річкою Євфрат у напрямку до Середземного моря: Сирія, Фінікія і Юдейське царство. 603 року до н. е. цар Навуходоносор II пішов на Юдею, але юдейський цар Йоаким підкорився йому та пообіцяв платити данину. Цим самим уникнув облоги Єрусалима. В 602 році до н. е. все Заріччя було підкорене. Але в ритмі нестримного апетиту цього виявилося замало.
601 року до н. е. наступним на черзі став Єгипет. Єгиптяни зуміли зупинити ворога, що прийшов до їх земель. Обидві сторони понесли значних втрат й відмовилися від ідеї стикатися в бою знову. На фоні подібної поразки, юдейський цар Йоаким відмовився надалі платити данину Навуходоносору II. 599 року до н. е. вавилоняни почали спустошувати юдейську територію й уже 597 року до н. е. знову були під порогом Єрусалима. Юдеї знову підкорилися. Але принесені Йоакимом дари уже не врятували йому життя — за наказом був вбитий, й замість нього вавилонський цар помістив на трон його сина Єхонію, ніби даючи цьому роду ще один шанс, або просто аби познущатися. Три тисячі відомих юдеїв були забрані при цьому в полон. Син Йоакима повторив вчинки батька й також перестав платити данину, й так само, коли прийшли вавилоняни, здав Єрусалим без бою. Цього разу прощення уже не було: Єхонія, його родина та ще 10 тисяч юдеїв були вислані в полон, а царські скарби з палацу викрадені.
Яскравий приклад інтродукції в людській історії. Коли цілий народ переміщувався по волі інших, що мали силу вирішувати де кому бути. Силоміць переміщені юдеї у Вавилон зберегли свою ідентичність та змогли адаптуватися до нових реалій, як і будь-який інший звір, що загнаний в кут.
Замість Єхонії Навуходоносор II поставив правити його дядька Седекію. В нього взяли клятву зберігати вірність Вавилону. Седекія не повинен був вступати в договори з Єгиптом, проте єгипетський фараон Псамметіх II дав йому надію про помсту. 589 р. до н.е. за сигналом фараона, юдеї, що були рішуче налаштовані, виступили проти вавилонян, але, оскільки, до їх повстання не приєдналася жодна держава з тодішнього Заріччя, а допомога від фараона не прибула, оскільки той помер 588 року до н. е. — Єрусалим був взятий під довготривалу облогу. Новий єгипетський фараон Апрій не зрадив словам свого попередника й почав неодноразово всебічно атакувати вавилонян, але це не врятувало Єрусалим, що страждав від голоду та епідемій й у 586 р до н. е. столиця скорилася. Останній цар Юдейського царства Седекія був осліплений вавилонянами та відправлений до Вавилона в полон. Єрусалим повністю спалили, стіни знищили. Така ж участь слідувала за храмом Соломона. Усі юдеї, яким вдалося вціліти, також були відправлені, як і безліч жителів до того, в полон та рабство.
Такою була передісторія, що стосувалася первинному зародженню Ізраїля, сутичкам та війнам за згодом священне місто Єрусалим. Батько древнього племені Юда став прабатьком для Давида, що був народжений в місті Вифлеємі, а Давид у свою чергу був прабатьком для Марії, матері Ісуса Христа. Війни. Війни. Війни. За велінням покоління їх царів, фараонів та королів. Між людьми, їх ідеологіями та богами, що у свою чергу прощають своїх послідовників, та кидають кари одна за іншою на усіх невірних.
Згодом Вавилон також став жертвою більш прудкого звіра. У 539 р. до н. е. його захопив перський цар Кир Великий, що був більш лояльний до юдеїв та відпустив їх з вавилонського полону. Їм було дозволено повернутися на землю своїх батьків та відбудувати храм в Єрусалимі.
На великого звіра знайдеться завжди ще більший. В 331 році до н. е. Вавилон опинився під володінням нової постаті, що уже розповсюджувала всеосяжність царства Грецької держави — Македонії, з полководцем на чолі Александром III Аргеадом. Він же Великий. Він же Македонський.
Факт №7. Те, що одні люди кращі від інших, їм стало здаватися відтоді, як вони загалом почали у чомусь вигравати. Краще розбивати кокоси. Будувати кораблі. Бути більш чистоплотними та тікати від свого тваринного Я. Але куди ж від нього втечеш, коли поруч тебе є якісь подоби людей, що ніби як люди, а ніби й ні. ВОНИ прикидаються людьми, аби одурманити ВАС, переможців, намагаючись грати в спільну гру, хоча є недостойними для цього. Часто слабкі об’єднуються зі слабкими аби набути сили. Й не менш часто сильні об’єднуються з такими ж сильними, але інколи втрачають й те, що мали, оскільки скупчуючись, позбавляються первинно бажаного титула головного переможця історії свого життя. Таким людям більш властиво не тікати від соціуму й проживати решту життя відлюдниками в печерах, медитуючи, а постійно рухатися в самий центр, точку акцентування уваги, витісняючи усіх, що перебувають на поточних місцях й не можуть втримати своїх позицій.
За часів свого створення близько 2400 року до н. е. Вавилон був не значним містом. Столицею та суспільним центром він став не одразу. З аккадської мови його назва Бабілі означала «брама Бога». Навіть древні народи хотіли створити рай на землі, але не поділивши попкорн та зручне сидіння для перегляду — були змушені перефарбувати килими кінотеатру в суцільно багряний колір. Усі хотіли заволодіти «брамою Бога», аби побачити хоча би край божественної тіні, але їх усіх наїбали. Серед гір мертвих тіл, його там не було. Та пошуки продовжувалися.
Компанія, що отримала від Узіеля відмову щодо дозволу використання скорочення його імені «Узі» для присвоєння зброї, вправно знайшла виправдання, що це всього лиш абревіатура слів «Моя сила в Богові». Подейкують, що вбивати за Бога, як і вмирати за нього, значно легше. До того ж це навіть приємно.
Єврейські пращури, що передували ізраїльським, не створювали щось новітнє та до цього раніше не бачене. Вони, покоління за поколінням, удосконалювали свій шлях до Бога, як і усі решта народів світу. Одні вбивали ягнят, інші просили діставати після смерті свої ж органи й аби їх акуратно клали в різні глечики, треті дресирували саранчу, аби вона по команді летіла пиздити в сусіда, насаджені кропіткою працею рослини.
Битви за Єрусалим насправді велися всю історію, навіть ще до появи там першої цеглини. Людям було необхідно володіти столицями, аби можна було з них розносити свої мудрості про те, як вони дійшли до життєвих перемог та спогади про те, як вони побачили проблески божественності. Столиці були найліпшим маркетплейсом, а божа сила — завжди найбажанішим продуктом. Пророки були найліпшими продавцями й одночасно символами самої продукції.
Купуй поки гаряче.
Й коли холодне — також купуй. Відріж шматочок та скуштуй.
Узіель Галь, маючи німецьке походження, став ізраїльтянином після того, як облишив землі, де почав розростатися паросток нової імперії — Третього рейху. Подібно птахам, що втомилися постійно виживати, він вдався до власної інвазії в більш сонячні краї, як для тіла, так і для душі, тому після звільнення в 1975 році з армії, уже в наступному засмагав на берегах Філадельфії, що в Сполучених Штатах Америки, й продовжував там розробку чергових «Власних сил в Богові» будучи конструктором вогнепальної зброї.
Знову кабінет Ірвіна
- «Порода дворовий песик» — кумедно. Мої сусіди належать до мафії, що згуртовується за расовим признаком. Їм по великому рахунку байдуже хто ти по професії, якщо кровно належиш до родини. Твоя автівка, звісно, показує якої ти породи, але, оскільки, ти знаходишся на чужій території, своєрідній міні-державі Маленької Італії, що є дочкою своєї матері, де існують свої закони, які вони вибивали для себе в тому числі кров’ю, інколи ліпше це все врахувати й паркуватися у відведених на те місцях, а не на газоні, що нещодавно підстригав якийсь садівник дворової породи по імені Луїджі, — зводячи плечі задля награної солідарності щодо почуттів свого гостя, промовив лихвар Таненбаум.
- Що за нахрін? — з такими словами Річард підійшов до вікна аби зазирнути, що там скоїлося.
- Гламурне покоління, що розмахує старими стволами. По звуку та темпу стрільби схоже на пістолет-кулемет Узіеля Галя «Узі». На момент створення він навряд міг собі уявити, що зброю, яку розробляли для високих температур та екстремальних умов в пилових бурях, будуть розмальовувати в рожеві кольори або наносити позолоту. Тим більше, що будуть обстрілювати нею дорогі американо-японські автомобілі.
Надворі декілька людей перенаправили зброю з розстріляної автівки на водія, що налякано підняв руки та почав задкувати.
- Забирайся геть і більше тут не з’являйся, інакше це буде твоя остання поява тут, — сказав один із агресивних чоловіків до водія.
Річард Селенджер квапливо узяв в руки свій мобільний телефон й почав шукати в ньому потрібен йому контакт.
- Поліція чи твої головорізи? — запитав Ірвін й після того, як не отримав відповідь, продовжив, — в обох випадках це буде помилкою.
